Домашнє насильство – проблема, яка потребує не замовчування, а ефективного реагування та скоординованих дій. Серед львівських організацій, що ефективно протидіють домашньому насильству, є центр «Жіночі перспективи». Він був заснований наприкінці дев’яностих, аби відстоювати права жінок, пише lvivyanka.info.
Способи боротьби
Як розповіла одна із засновниць центру Марта Чумало для «Спільне», боротьба проти домашнього насильства – один з основних напрямів діяльності цієї неурядової організації. Засновниці вирішили безоплатно допомагати постраждалим від насильства жінкам, надаючи психологічну, юридичну та іншу допомогу; працюючи над тим, щоби державна система краще реагувала на інциденти домашнього насильства. Для цього центр неодноразово проводив спеціальні навчальні заходи для поліцейських, суддів, соцпрацівників, психологів тощо.
До початку карантину через COVID-19 Львівська область була однією з лідерок за статистикою звернень до різних служб, які протидіють домашньому насильству. Це означає не тільки те, що тут велика кількість випадків насильства, але й те, що жінки усвідомлені щодо того, куди варто звертатися. Для допомоги жінкам, які звертаються до центру «Жіночі перспективи», організація почала активно залучати поліцію, обласні відділи соціальної політики, молодіжні центри соціальних служб, служби у справах дітей тощо.
Постраждала – найкращий експерт
Прогресивний світ уже давно керується підходом, відповідно до якого потреби постраждалої жінки є першочерговими, тому в цьому центрі також вирішили, що постраждала є найкращим експертом у своїй ситуації. Жінкам лише дають поради та всіляко підтримують, а рішення, чи подавати на розлучення, чи писати заяву в поліцію – залишається за ними.
Марта Чумало додала, що один із найпрогресивніших відділів соціальної політики в нашій країні – саме поліція, зокрема, обласне управління превентивної діяльності, оскільки воно добре налагодило роботу з департаментом соціальної політики адміністрації області.
Прихистки для жінок та дітей
«Жіночі перспективи» створили прихистки на території Львівщини, куди можуть втекти жінки з дітьми, що потерпіли домашнє насильство. Коли лише планували відкрити перший притулок у Львові, то засновниці кілька разів зверталися до міської ради, однак там їм відмовляли. Тоді вони зареєстрували петицію, ідею створення притулків підтримало багато львів’ян. Та все ж приміщення так і не отримали. Через деякий час із коштами допоміг шведський жіночий фонд «Квінна», завдяки якому вдалося винайняти квартиру та облаштувати в ній притулок. Під час першої хвилі пандемії з’ясували, що одного притулку замало, тож створили ще один.
Такі притулки відкриті також у Трускавці, Дрогобичі та Новому Роздолі, де жінкам дозволили перебувати до 10 днів, а в разі кризової ситуації – до 20 днів. Їхніх точних адрес у відкритому доступі немає, щоби кривдники не могли переслідувати постраждалих. Щоби потрапити в центр, жінки повинні звернутися до поліції, місцевого центру надання соціальних послуг чи до керівника громади.
Такі прихистки створили не лише для того, аби надати тимчасове місце для ночівлі скривдженим жінкам і їхнім дітям, але й для того, щоби організувати для них комплексну психологічну, медичну, юридичну, інформаційну допомогу, посприяти швидкому їх працевлаштуванню та пошуку нового житла.
Крім того, в Україні є ще муніципальні притулки, які допомагає облаштовувати Фонд у галузі народонаселення ООН. Перший рік такий притулок фінансує Фонд, а потім – місцева адміністрація. Муніципальний притулок було відкрито і у Львові, ним керує міська влада.
