Галицька вишивка залишається на провідних позиціях і до тепер. Колись львів’яни одягали вишиту сорочку як на свято, так і в будній день. Вишиті речі дуже цінували та передавали з покоління в покоління. Святкові сорочки зазвичай вишивали на легкій, лляній тканині. А от для пошиття буденної використовували грубе конопляне полотно. Кольорова гама сорочки була досить багатою, пише сайт lvivyanka.info.
Львівські сорочки мали комірці. Святкові строї зашивали більш пишно. Віднайти його зараз досить важко, адже він швидко зношувався.
Для кожного куточка Львівщини була характерна своя вишивка з унікальними візерунками. Взори не були схожими, незважаючи навіть на невелику відстань між містечками. Одними з найвідоміших є вишиванки Сокальського, Яворівського та Галицького району.
Сокальська вишивка
Для цього району традиційна вишивка виконана чорними нитками. Рідше на Сокальщині трапляється червона та жовта вишивка чи їх поєднання.
Існують дві легенди, чому переважають чорні нитки. У 1519 році монголо-татари спалили місто Сокаль, загинули чоловіки, сини. Тож припускають, що жінки в тяжкому смутку почали вишивати сорочки чорними нитками. Існує інша легенда, що в часи, коли на села здійснювали численні набіги монголо-татарські орди, які винищували населення, забирали дітей, молодь, чоловіків у неволю, саме Сокальщиною пролягав “Чорний шлях”, яким невільників відправляли у рабство. Місцевість часто потерпала від таких набігів. І вважають, що жінки, оплакуючи своїх рідних і близьких, на знак трауру, вирішили до дев’ятого покоління вишивати одяг лише чорними кольорами.
Також для сокальської вишивки характерний незакритий білий простір між елементами візерунка. Зазвичай взір виконують хрестиком або стебнівкою.
Наприкінці 19 століття на Сокальщині почали використовувати геометричні орнаменти. А у 20 столітті з’явилися рослинні візерунки з мотивами руж, тюльпанів, барвінку. Їх компонували у вигляді смуг, галузок з квітами, букетів або віночків з квітів та листків.
Яворівська вишивка
Ця вишивка є більш яскравою. Для цього району характерними кольорами є: зелений, червоний, жовтий та помаранчевий. Дуже рідко використовували чорний колір. Саме у цьому районі була популярний метод гаптування. Наприкінці 19 століття яворівський гапт прозвали “славною яворівкою”.
Для вишивки використовували сіре домоткане полотно та рясно вишивали його воскованими лляними нитками. Щодо узорів, то вони складалися з дрібних мотивів , таких як сосонки, купочки, деревця, клинці, кривульки. Вишивали їх теж хрестиком, або стебнівкою. Також у яворівській вишивці переважала стрічкова, розеткова та вазонна композиції.
Буденний одяг майже не декорувався вишитими орнаментами, а з’єднувальні та крайові шви виконували також естетичну функцію. Ще вишивка на такому вбранні була стримана за композицією та кольоровою гамою.
Городоцька вишивка
Найбільш характерною ознакою цього району є червона вишивка на білому полотні. Це виглядає досить ефектно та контрастно. Інколи цей колір поєднували з синім, білим та чорним вкрапленням. Зазвичай городоцьку сорочку вишивали гладдю, оздоблюючи також уставку, манжет і комір. Ще для цієї місцевості притаманний шов “півмісяць”.
Техніки вишивання
В Україні налічується понад 100 різноманітних технік для вишивання. З найвідоміших це вишивка гладдю, мереживна, вишивка хрестиком, аплікаційна, штапівка, вишивка бісером, машинна вишивка, виколювання, верхоплут, плетінка, табурний шов, низинка, ретязь, болгарський хрест тощо.