Жіночі хитрощі минулих століть, або як підкреслювали свою красу львівські панянки

Львівські панянки завжди любили гарненько одягнутися, зробити елегантну зачіску та вишуканий макіяж. Аби вийти на шпацер у галасливому центрі, виглядати потрібно було завжди на висоті – ще б пак, адже саме тут можна було знайти собі непогану партію серед місцевих джентельменів, пише сайт lvivyanka.info.

Ми вирішили зробити екскурс краси в минуле і дізнатися, якими хитрощами користувалися львівські панянки у минулих століттях.

“Ефект вагітної жінки”, мода на широкі сукні та сандалі

Кожне століття характеризується своїми змінами у моді. П’ятнадцяте-шістнадцяте століття для львів’янок ознаменувалося приходом моди на широкі сукні з довгим подолом, з довгими і пишними рукавами. В ті часи було неприйнятним оголення рук чи плечей, тож одяг тодішніх львівських панянок був максимально закритим.

Цікаво, що саме в цей період особливо цінувалася фігура вагітних жінок – округлі, пишні форми вважалися ледь чи не найбільшим еталоном краси жіночого тіла. І для того, щоб виглядати модно і привертати увагу, не обов’язково треба було вагітніти, – у львівських панянок були свої маленькі хитрощі, щоб досягнути “ефекту вагітної жінки”. Для цього вони вдягали сукні, які максимально створювали такий ефект, а під одяг підкладали подушки, ватовані валки, пуфи тощо.

Взувалися такі “вагітні” панянки у легке взуття – це, здебільшого, були босоніжки або ж взуття сандального типу. Заможніші панянки могли дозволити собі запросити майстрів взуттєвої справи з-за кордону – наприклад, з Італії, де вже тоді виготовляли взуття найвищої якості. Прості львів’янки носили найпростіші сандалі, які можна було знайти у місті чи виготовити на замовлення, заможні могли собі дозволити навіть елементи кольорової шкіри у сандалях. За взуттям львівських панянок того часу одразу можна було з’ясувати, хто до якої суспільної групи належить.

Корсетний переворот у львівській моді

Сімнадцяте-вісімнадцяте століття принесло кардинальний переворот в тогочасній моді. Так, якщо раніше працював “ефект вагітної жінки”, про який ми розповіли вище, то вже в ці часи еталоном жіночої краси вважалася талія, яка досягала не більше сорока сантиметрів. Це було ще тим випробуванням для львівських панянок – ще б пак, адже довелося забути про вільні, широкі сукні з просторою талією, і одягнути натомість спеціальні корсети.

Корсети практично неможливо було одягнути без сторонньої допомоги, тому заможні львів’янки обов’язково наймали прислужниць, які тісно затягували цей предмет на жіночому тілі і допомагали одягнути на тіло всі інші, далеко не прості, елементи образу. До слова, перші корсети виготовляли з дерева або металу, що завдавало чимало дискомфорту. Згодом корсети почали шити прості львівські швачки.

Завданням корсету було не тільки стягнути талію до сорока сантиметрів, цей елемент мусив вирівнювати поставу, робити прямою спинку. Бідні львівські панянки того часу приносили неабиякі жертви, щоб виглядати привабливо, і найголовніша їхня жертва – це власне здоров’я. Ганяючись за останніми модними нотками, львів’янки самі ж завдавали неабияку шкоду власному здоров’ю, адже корсет ускладнював дихання, викривлював ребра та навіть зміщував внутрішні органи жінки. Найгіршим результатом такого ставлення до власного тіла могло стати те, що жінка просто не могла виносити та народити здорове маля. Щоправда, це стосувалося лише тих, хто надто фанатично ставився до модних тенденцій і часто зловживав надмірним носінням корсетів.

Були і такі випадки в історії, коли жінка навіть під час вагітності продовжувала нівечити своє тіло заради краси і носила корсет. Вочевидь, наслідки такої моди частенько були фатальними.

Прихід функціонального стилю у львівську моду і поява подушечок для сідниць

На щастя, дев’ятнадцяте століття знову принесло нові тенденції в моді. З Заходу до нас прийшла більша функціональність моди і каторга корсетами поступово втратила свою популярність – головним стало те, щоб мода була більш функціональною, а львівським чоловікам просто-напросто набрид той факт, що красива, але нездорова через корсетну моду жінка, не могла виносити та народити нащадка.

Щоправда, це не означає, що львівські панянки покинули всі свої хитрощі. Дев’ятнадцяте століття ознаменувалося тим, що більше уваги почали привертати жіночі сідниці. Власникам “плоских” і маленьких “п’ятих точок” в цей період теж довелося пройти неабиякі випробування, адже на цей раз не треба було пхати подушку під сукню чи затягувати тугий корсет для талії в 40 сантиметрів. На цей раз потрібно було вдягати турнюри – нове віяння моди у вигляді подушечок, які львівські панянки підкладали нижче талії під подоли сукні.

Головне завдання, яке виконували такі модні пристосування, це створити ефект пишних сідниць – “п’ята точка” повинна в ті часи бути опуклою, щоб привернути увагу протилежної статі.

Дещо про зачіску, макіяж та парфуми

Якщо говорити про зачіски львівських панянок у минулому столітті, то вони відрізнялися особливою елегантністю. Поганим тоном раніше було виходити на люди з розпущеним волоссям – потрібно було робити таку зачіску, щоб волосся було акуратно зібраним. У зачісках львівських панянок того часу можна було побачити вкладення натуральних перлів, витончених шовкових та атласних стрічок, квітів тощо. Модно було розпустити декілька локонів і накрутити їх, що чудово підкреслювало жіночу елегантність.

Якщо в попередніх століттях макіяж засуджувався буржуазією, то з початком дев’ятнадцятого століття, розвитком кінематографу та новими віяннями в моді та розвитком феміністичного руху, панянки дедалі частіше і виразніше почали звертатися до макіяжу. Що вже й казати про парфуми – львівська панянка неодмінно постійно повинна була гарно пахнути, тож жінки мали з собою спеціальні мішечки з пахощами, які носили на шиї або ж прикріплювали до талії. Найбагатші панянки користувалися спеціальними ємкостями, куди вкладали парфумерні масла.