У СРСР мода була доволі суперечливим поняттям. Радянська влада її не сприймала, заперечувала і всіляко критикувала, бо вважала «буржуазним» проявом Заходу. У 20–40-х роках ХХ століття населення забезпечували хіба що найнеобхіднішими речами. Проте у другій половині століття покращився добробут громадян і тема моди стала знову актуальною. Влада це врахувала, і у 1954 році був заснований Львівський будинок моделей одягу (ЛБМО). Він став центром модного розвитку на заході України, щоправда, мав ідеологічну мету. Далі на lvivyanka.info.
Засіб пропаганди
ЛБМО був другим будинком моделей на теренах України (перший – у Києві). За допомогою моди Радянський Союз доносив до людей переваги соціалізму та вибудовував ідеологічно правильний образ радянської людини. Мода мала чітку мету – допомагати створювати комуністичне суспільство. Вона виступала протилежністю капіталістичної моди Заходу.
Методичним центром будинків моделей, які були розкидані по великих містах СРСР, виступав будинок моделей одягу в Москві. Загалом, вони поділялися на будинки моделей одягу та профільні будинки моделей, де виробляли взуття, спецодяг, трикотажні вироби тощо. Будинки моделей одягу проєктували та шили одяг, а крім того, проводили модні покази, різноманітні виставки, аби виховувати в людях потрібний владі смак.
У ЛБМО був навіть спеціальний пропагандистський відділ культури одягу, який готував матеріали для розповсюдження у пресі, на радіо та телебаченні.
Активна діяльність
Львівський будинок розробляв увесь асортимент одягу, а не спеціалізовано. Він співпрацював із місцевими швейними фабриками. Одяг не був якимось унікальним, його шили масово для промислових цілей.
Поступово він став координаційним центром підприємств легкої промисловості у всьому регіоні. Крім того, займався керівництвом роботи художників цехів. У перший час там працювало приблизно 100 осіб. Основна робота відводилася досвідченим кравцям-практикам. Через деякий час долучилися також випускники львівських мистецьких навчальних закладів. У 1962 році кількість працівників зросла до 370 осіб. Львівський будинок моди випереджав навіть київський.
Що цікаво, художникам Будинку в радянські часи, коли все народне та унікальне нищилося, вдавалося активно займатися розвитком народного мистецтва: вони роз’їжджали по карпатських селах, де дізнавалися про особливості тамтешніх вишиванок, а тоді створювали народні костюми. Згодом Будинок відкрив свою ткацьку майстерню, де виготовлялися матерії в українському народному стилі.
У 1959 році тут спробували видавати журнал під назвою «Моди». Вдалося видати тільки 2 номери через вказівку влади, відповідно до якої модні журнали мали право випускати хіба що республіканські будинки.
ЛБМО показував свої колекції за межами СРСР, долучався до міжнародних виставок. При ньому діяв виставковий і демонстраційний зали. Останній слугував приміщенням для показу нових колекцій одягу, а виставковий був відкритий у будні, туди могли приходити всі охочі. Крім того, проводилися виїзні покази, тематичні лекції на заводах, у вишах, будинках культури та інших установах по Львові й області.
Будинок набирав на курси манекенників симпатичних дівчат і хлопців. Хореографи навчали їх ходьбі по подіуму, деяких запрошували спробувати свої сили на показах.
Кілька разів ЛБМО реорганізовували. Наприклад, у 1962 році він став Проектно-конструкторським інститутом легкої промисловості, а через 6 років повернувся до самостійної організації. У грудні 1992-го був перейменований на організацію «ГАЛМОДА». У 2008 році перестав функціонувати.
