Львів’янки здавна виділялися своїм чуттям стилю та слідуванням модним тенденціям. Часто таке красиве вбрання коштувало жінкам здоров’я, а іноді й ставало причиною втрати свідомості. Мода у Львові була певного роду релігією, яку сповідували містянки. За словами істориків, львівські красуні часом давали фору навіть парижанкам. Про те, як мінялася жіноча мода в цьому місті, далі на lvivyanka.info.
Мода на… вагітність
Як розповів львовознавець Петро Радковець «Львівській Пошті», у XІV–XV століттях найбільшими модницями вважалися вагітні жінки. Жінки не при надії запихали під сукні спеціальні подушки. Вагітні жінки в уявленні суспільства поставали як здорові, сильні та прекрасні.
Убивча краса
У XVIII столітті у Львові виходив журнал «Вісник мод паризьких». У той час місто слідувало тенденціям європейської моди. Цікаво, що для походу в костел шили спеціальні довгі сукні, до яких усередині можна було прикріпити довгий дерев’яний стілець. Панянки сідали в храмі на цей захований стілець так, що цього навіть ніхто не помічав. Можна лише уявити, як важко було носити із собою стілець.
Крім того, до XVIII століття ідеальний об’єм талії вважався всього лише 40 см. Якщо знатна жінка мала товстішу талію, з’являтися на людях їй заборонялось. Таку жорстоку моду започаткувала дружина короля Франції Генріха ІІ Катерина Медичі.
На допомогу панянкам прийшов корсет. Інколи надягання корсета призводило до втрати свідомості, не кажучи вже про інші проблеми зі здоров’ям. Спершу корсети робили з дерева та металевих прутів. Прути вшивали у сукняну підкладку та стягували туго шнурівкою. У XVIII столітті корсети виготовляли з вусів кита. Жінки не переставали носити корсети навіть будучи вагітними! Носили їх майже до шостого місяця вагітності, що часто ставало причиною викидня та безплідності. Для дівчаток шили спеціальні дитячі корсети, їх вони носили із семи років. Після 16-ти років дитячі корсети замінювали дорослими жорсткими.
Аби влізти в корсет, жінки часто зголошувалися на видалення ребрів. Через це деформувалася грудна клітка. Чоловіки побоювалися брати в дружини таких жінок, бо розуміли, що вони можуть не виносити здорової дитини. Натомість одружувалися із сільськими панянками. До слова, саме тоді й виникло поняття «жінка-годувальниця» – так називали жінок, які здатні виносити здорову дитину.
Після початку XVIII століття корсети почали потроху виходити з моди: активісти на чолі з медиками пропагували вільний одяг. Корсети замінили приталеними сукнями з високою талією. У ХІХ столітті популярність здобув турнюр – частина одягу у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче від талії, щоби надати фігурі пишності. Турнюр формував характерний для того століття силует із дуже опуклою задньою нижньою частиною тіла.
До початку ХІХ століття модниці не могли одягнутися самостійно, оскільки вбиратися в тогочасний одяг було дуже важко й довго. Для цієї мети кожна панянка мала свою служницю. Вважалося, що оскільки шати (розкішне святкове вбрання) були дуже багатошаровими та складними, то жінка апріорі не могла зраджувати свого чоловіка.
Жертв вимагали і зачіски. Жінки робили фризуру (зачіску) лише раз на кілька місяців. Щоби не зіпсувати її, часто спали сидячи. У кожному місті, а отже, і у Львові, були цирульники. Вони виконували обов’язки перукаря, лікаря і водночас банника.
Парфуми в той час заміняли носінням із собою сушених трав. Вони створювали непоганий аромат. А от взуття до ХІХ століття було однаковим для обох ніг: людина його розходжувала, і воно адаптувалося до ноги.
Тогочасні ікони моди
Однією з львів’янок-ікон моди була Марія Сольська. Вона працювала актрисою в театрі Скарбека та моделлю. Сольська пропагувала сценічну моду. Також місцевими відомими модницями були легенда опери Соломія Крушельницька та акторка Марія Заньковецька.
Однак найбільшими модницями вважалися кохані жінки королів. У той час вбрання було на вагу золота, тож дозволити його собі могли або заможні жінки, або королівські обраниці. Найкращим подарунком для бідних був саме одяг, який їм іноді дарували багаті жінки та чоловіки.
За словами мистецтвознавиці Зеновії Тканко, до Першої світової війни, коли Львів був частиною Австро-Угорської імперії, тут функціонували будинки моди; школи, де вчили шиттю; салони… На початку ХХ століття ще панував модерн, на галицьких землях його називали сецесією. Продовжували носити корсетні сукні, популярними були великі капелюхи, блузи з коміром-стійкою та довгими рукавами, довгі стрейчеві спідниці, а ще сукні з мережива.
Кольори переважали пастельні, із вкрапленнями фіолетового чи чорного, а серед тканин обирали шовк, оксамит і мереживо. У свій одяг галичанки вплітали бісер та вишивку. Останню носили як у повсякденному вбранні, так і святковому. Зокрема, оздоблювали верх суконь. За допомогою вишивки українки підкреслювали свою національність. Вишиті вставки були навіть у шкільних формах дівчаток.
Прихід сірої буденності
Загалом, модні процеси у Львові збігалися з європейськими до Другої світової війни. У Львові з’явилася перша в Україні школа моделювання та другий будинок моделей (перший – у Києві).
Проте радянські часи негативно вплинули на моду. Тоді модні тенденції Львова демонструвалися хіба що на виставках, однак у буденному одязі людей переважала сіра буденність.
Якщо колись не носити капелюшка для жінки вважалося поганим тоном, то в радянські часи капелюшки, а ще аксесуари потрапили під заборону. Ознакою буржуазії вважалися парасольки, тому вони теж за радянської влади на деякий час відійшли в минуле. Доволі складно уявити таке в дощовому Львові, чи не так?
Мікс стилів 70-х
Як розповіла дизайнерка Марія Старчак 032.ua, мода 1970-х у свідомості багатьох людей асоціюється зі штанами-кльош, однак це десятиліття поєднувало в собі безліч стильових напрямків: класика, етно, фольклор, спорт, романтика, хіпі, панк, диско… Можна сказати, що фігурувала «антимода», оскільки в 70-тих намагалися виглядати неординарно.
Дівчата віддавали перевагу такому одягу, який підходив і для роботи, і для дискотеки. У це десятиліття з’явилося поняття «базовий гардероб». Модниці шукали речі, які могли б одягати щодня та на різні події: спідниці різного крою, штани, сорочки, светри, жилети… Завданням було зібрати мінімум одягу, який потім можна поєднувати між собою, створюючи щоразу нові образи. Такий базовий одяг підходив для різних подій.
У 70-тих львів’янки все частіше відмовлялися від спідниць та суконь на користь штанів, а зокрема джинсів. Прикраси обирали великі та яскраві. Популярністю користувалися намиста з перлів, громіздкі браслети та сережки. У взутті переважав масивний каблук, танкетка і платформа.
Спортивні тренди 80-х та яскравість 90-тих
У 1980-х роках розвинулася мода на спорт. Тому, в одежі з’явилися спортивні акценти. Обтягуючі легінси були вбранням не лише на фітнес чи аеробіку, а й просто предметом гардеробу на щодень. З легінсами створювали луки для дискотек. Переважали яскраві кислотні кольори.
А от разом зі здобуттям незалежності, коли «залізна завіса» впала, у моду повернулися європейські тенденції. У Львові почали з’являтися неформали разом із неформальною модою. Однакові невиразні радянські строї замінили яскраві та незвичні речі.
