Історія української вишиванки підтверджує надзвичайно глибоку традицію. Відомо, що цей вид мистецтва існував в Україні ще за часів енеоліту, а у працях відомого античного історика Геродота є згадки про вишиванки.
Вишиванка — це традиційна народна сорочка, вишита орнаментом, який має оберегове та символічне значення. Цей елемент одягу здавна українці носили у будні й у свята. Часто вишиванку називають генетичним кодом нації. Вишита сорочка має відмінності крою та орнаментів у різних регіонах України. Більше на lvivyanka.info.
Ознаки орнаментів львівської вишиваної сорочки
Серед українських народних вишитих сорочок — поширені різноманітні орнаменти та техніки виконання. Так, за способом нанесення нитки, прийнято розрізняти односторонню (“хрестик”, “низинка”, “поверхниця”, “занизування”, “плетінка”, “кучерявий”, “городоцька”, “кафасор” та інші) та двосторонню (“стебелевий шов”, “поза голкою”, “двостороння гладь” тощо) вишивки.
Найчастіше, в оздоблюванні сорочки застосовували кілька технік вишивання, майстерно поєднуючи їх. Для вишитих сорочок Львівщини характерні рослинні мотиви орнаментів — різні галузки, листки, квіти, укладені в стрічки або вільно розкидані чи розташовані у шаховому порядку.
Також для Львівщини притаманне оздоблення вишиванок рослинними мотивами, які поєднані з дрібними геометричними орнаментами. Найбільш поширені техніки нанесення вишивки — це “гладь”, “гапт”, “стебнівка”, “городоцький”, “бавничковий”, а також “хрестик” та інші.
Львівські вишиванки вирізняються особливо яскравим колоритом, якого досягають і завдяки насиченій кольоровій гамі та поєднанням червоної, зеленої, синьої, білої, жовтої барв.
Особливістю львівської вишиванки є незаповнений білий простір між елементами оздоблення, через що сорочка виглядає дуже легкою та прозорою. Вишивка хрестиком створює враження тонкого мережива. Чорні візерунки часто поєднують з червоними, зеленими, синіми та жовтими нитками. А світлий простір полотна між кольоровими орнаментами робить вишивку об’ємною та автентичною. Також львівські сорочки мали вишиті комірці.
Цікаво, що Львівщина є одним з тих регіонів України, де найбільше носять вишиті сорочки. Ще здавна львів’яни одягали вишиванки в будні та на свята, маючи по кілька сорочок на різні випадки. Моду носити вишиті сорочки у місті разом з класичним костюмом започаткував Іван Франко.
Регіональні особливості та види львівської вишиванки
Львівські вишиванки досить різноманітні та багаті. Інколи навіть складно визначити їхні спільні ознаки, оскільки на півдні та півночі Львівської області вишиті сорочки можуть бути не надто подібними. Так, на Львівщині прийнято виокремлювати внутрішньо регіональний поділ — на яворівську, сокальську та городоцьку вишиванки.
Саме для сокальської сорочки найбільше характерним є незакритий білий простір між елементами вишивки, переважно технікою хрестик або стебнівка. Ця вишиванка є легкою і, водночас, контрасною, оскільки в основному використовували нитки чорного кольору, інколи, поєднуючи з жовтими та червоними.
З XIX століття на сокальських вишиванках зображують різні геометричні фігури, а з XX століття — і рослинні орнаменти — ружі, барвінок, тюльпани. Часто квіти скомпоновані у букети чи віночки у поєднанні з листками та галузками.
Щоправда, найбільшою яскравістю та насиченістю червоної, зеленої, жовтої, помаранчевої барв вирізняється вишиванка на Яворівщині. І дуже рідко у яворівській сорочці використовували чорні нитки. Історично у цьому регіоні сформувався власний метод — гаптування, тобто вишивка гладдю, яка набула великої популярності та поширення і в інших областях України.
Орнаменти яворівської вишиванки складаються з дрібних рослинних мотивів: “деревця”, “сосонки”, “купочки” тощо.
