Літом 2022 року Віра та її троє дітей могли б збирати фрукти у своєму саду, доглядати за телятами та їздити на море. Натомість сім’я проводила літні дні в тісному вагончику центру для біженців. Біля її саду в Запорізькій області вириті окопи, дім покинуто, а пляжі стали лінією фронту, пише сайт lvivyanka.info.
З початком повномасштабного вторгнення сім’я Віри провела півтора місяці на території, де йшли бойові дії, та ще стільки ж часу, ночуючи у спортзалах центрів для біженців. Зараз вони отримали тимчасовий прихисток у містечку переселенців у Львові. Як жити далі, як загоїти душевні травми після пережитих жахів, та де брати кошти, щоб забезпечити дітей всім необхідним – жінка не знала.
Життя під обстрілами
Одного лютневого ранку життя Віри та її трьох дітей змінилося назавжди. Замість ранкового сонця вони побачили в небі чотири ракети, що пролетіли над їхнім домом. Так для них почалась війна, яка зруйнувала їхнє звичне життя.
У Віри троє дітей. Маленька донька Єва, якій на початку війни був всього рік. І двоє синів, Сергій та Ярослав. Жінка згадує, що її сім’я на півтора місяці опинилися під вогнем, не було ні виплат, ні грошей, ні зв’язку, ні їжі. Вона додає, що під час бомбардувань сім’я розподіляла обов’язки, щоб діяти швидко та злагоджено.
Вона брала молодшу дочку та її речі, сини — воду, хліб та свічки, чоловік — теплі ковдри. Але через деякий час хліб та продукти закінчились. В магазинах продуктів не було. А коли домашні запаси закінчилися, чоловік Віри молов дерть для худоби, щоб зробити муку. І сім’я була вимушена їсти хліб з дерті. Так вони жили недільку-дві, а потім навіть дерть закінчилася. Найважче в цій ситуації, як згадує Віра, було було пояснити дітям, що вона не може купити їм ані бананів, ані соку, ані навіть хліба.
Проте нестача їжі не була для багатодітної сім’ї найголовнішою проблемою. Страшні події витіснили з їхнього життя все інше. Вірі та її чоловіку декілька разів загрожували розстрілами, а сама жінка стала свідком випадків сексуального насильства над мешканцями їхнього міста. Вона постійно жила з почуттям страху за безпеку своїх дітей.
Для того, щоб придбати памперси для своєї дочки, жінці доводилося вирушати на велосипеді до сусіднього міста, перетинаючи кілька військових блокпостів і ризикуючи власним життям. Після однієї з таких поїздок Віра з жахом зрозуміла, що їх дім став місцем для нападу мародерів. На щастя, в той день діти були в бабусі. Після того випадку Віра зрозуміла, що це остання крапля і потрібно терміново втікати.
Пощастило, що саме у цей вечір у місті на кілька годин з’явився мобільний зв’язок. Завдяки цьому вона знайшла машину для евакуації. Сім’я їхала до Запоріжжя понад 12 годин. За цей час перетнули 10 блокпостів та декілька разів попадали під обстріли.
Переїзд до Львова
Після безлічі переживань та постійних змін притулку Віра зі своєю сім’єю знайшли пристановище у модульному містечку переселенців у Львові. Тут мало місця та складні побутові умови, але Віра, її чоловік та діти нарешті мають можливість трохи перепочити та зайнятися здоров’ям дітей.
Від початку війни старший син Віри, Сергій, змінився. Віра пов’язує його замкнутість та сум у першу чергу зі страшними подіями, які довелося пережити їхній родині під час евакуації. Тому до Сергія приходить психолог-волонтер і займається з ним.
Віра визнає, що також потребує психологічної допомоги, оскільки багато її родичів перебувають на окупованих територіях, і постійне хвилювання за їхню долю не покидає жінку ні на мить.
Якщо вам також потрібна безоплатна психологічна допомога, рекомендуємо ознайомитися з корисною інформацією в матеріалі.
Інша причина, через яку Віра не може радіти життю та безпеці у новому місті, — відсутність фінансів.
Грошова допомога для сім’ї Віри
Віра відзначає, що сім’ям із дітьми важко в таких умовах. Вони втратили свою домівку і роботу, тож відчувають себе безпорадними. Родина Віри отримала допомогу від волонтерів, які надали речі для їхнього тимчасового житла. Щоб забезпечити дітей продуктами, Віра була змушена продати свої коштовності.
Тому жінка оформила заявку на програму грошової допомоги від ЮНІСЕФ “Спільно” для родин із дітьми, які постраждали через війну та потребують фінансової підтримки. Завдяки Європейському Союзу та іншим партнерам життєво необхідну грошову допомогу у липні вже отримали понад 88 000 родин (станом на 28 липня 2022).
Програма “Спільно” була реалізована завдяки фінансуванню, наданому Центральним фондом реагування на надзвичайні ситуації ООН (CERF), Європейським Союзом, урядами Болгарії, Італії, Іспанії, Швеції, Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини, Міністерством закордонних справ і у справах Співдружності націй Великобританії (FCDO), а також щедрій підтримці гуманітарної програми ЮНІСЕФ з боку бізнесів та громадян з усього світу.
Сім’я отримала допомогу від програми ЮНІСЕФ — 33 тис грн. Сума не маленька, але зараз й ціни високі. Віра зазначила, що змогла купити продуктів для дітей, купила ліки. І ці гроші вдалося розтягнути на декілька місяців на їжу. Так програма врятувала родину у найскрутніші часи.
Віра та її чоловік шукають постійну роботу. Намагаються змиритися з думкою про втрачене щасливе життя та пристосуватися до нових умов у Львові.