Такі часто схожі, близькі і настільки завжди різні – чоловіки і жінки. Це вічна тема для обговорення. Особливо актуальною вона стала в останнє десятиріччя, коли, під впливом Заходу, в Україні стали активно говорити про гендер. Мовознавці, психологи та інші дослідники почали шукати відмінності у всьому, що можна протиставити “чоловіку – жінці”. Спробуємо це і ми зробити, розкривши особливості світобачення представників різних статей, зазирнувши у їх мовну картину, визначивши, яке ж це “чоловіче” і “жіноче” мовлення, чи різниться воно? Окреслимо, які ж особливості притаманні чоловікам і жінкам на рівні характеру, думки, розмови, поведінки. Дослідимо таку цікаву тему і, зокрема, на прикладі сприйняття концептів “любов” і “кохання” чоловіками та жінками. Бо це й справді цікаво: як сприймають ці почуття представники різних статей, що вони вкладають у їх сенс та як передають, як діють в середині цих відносин. Про це та багато іншого далі розповість lvivyanka.info.
Прихід гендерних досліджень в Україну
Початок ІІІ тисячоліття характеризується появою нових напрямків наукових досліджень, переосмисленням, здавалось би, давніх і беззаперечних теорій, переоцінками звичних суспільних, політичних та буденних практик. Це ера постійних інновацій, ІТ-галузі та невпинної комп’ютеризації всього. Але поряд з усім матеріальним, тим, що ми можемо побачити на власні очі, шаленими обертами розвивається і наука. У цій царині постійно виникають нові думки, а причинами обговорень стають все нові теми. Саме таким шляхом прийшла на пострадянський простір глобальна тема “гендеру”, який сьогодні розглядають практично у всьому.
Що таке гендер і як він відображається на мові?
Гендер – це соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої визначаються два різних поняття “чоловік” та “жінка”. Таке визначення терміна “гендер” прийнято вважати актуальним у рамках гендерних досліджень, поза ними цей термін може набувати додаткових значень. Гендерні дослідження розкривають чимало різносторонніх питань гендеру, зокрема, тут можна вивчати психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки, їх психо-біологічні особливості, які формуються під впливом тієї чи іншої статі. Дослідники у цій царині науки трактують гендер як певний соціальний конструкт, який визначає соціальну стать людини, це ті риси і специфіка людини, з якими вона не народжується, а які з’являються у процесі соціалізації, входження у суспільство як чоловіка або як жінки. Гендерні дослідження спрямовані на вивчення місця, ролі, особливостей чоловіків і жінок у світі.
Вперше про термін “гендер” заговорили наприкінці 60-х років XX ст. Зокрема, тут великий слід після себе залишив американець Роберт Столлер (Robert Stoller), який ввів цей, дивний на той час, термін в науковий обіг. Ним він запропонував називати соціальні та культурні аспекти чоловічої та жіночої статі. До цього часу говорили лише про статеві відмінності, тобто про те, що стосується ознак людей різної статі на фізичному рівні. Окреслювали статеві властивості або відмінності – не більше. А психоаналітик з Америки дав значний поштовх для розвитку цілої гендерної науки, ввів новий термін та надав йому нового значення. З цього й усе почалось.
Чоловіки і жінки – різні
50 років тому стать чоловіка і жінки здебільшого пов’язували з явними ознаками – візуальними характеристиками (одяг, обличчя, волосся тощо), генітальними особливостями, набором хромосом та репродуктивною системою. Так є і до сьогодні, бо це перше, що спадає на думку, якщо говорити про відмінність між чоловіком та жінкою. Так скаже пересічна людина, однак той, хто хоч трохи обізнаний у гендерній науці, зазначить й інше. Адже жінка і чоловік по-іншому говорять, думають, роблять…
Вчені навіть окреслюють риси характеру, які у більшій чи меншій мірі притаманні особам різних статей. Так, наприклад, якщо вірити стереотипам, жінкам приписують: нейтралітет, пасивність, емоційність, схильність до кооперації, орієнтацію на людей. Тоді як чоловікам притаманні: вразливість, змагальність, агресивність, прагнення до уваги тощо. Прийнято вважати, що представниці прекрасної статі більше цінують людей та спілкування з ними. Чоловіки ж прагнуть влади, цінують компетентність, майстерність та досягнення. Психологи стверджують, що жінки більшою мірою екстравертні, товариські, активні, співчутливі, а чоловіки більш автономні, авторитарні й інтелектуальні. Жінки, як правило, перевершують чоловіків в усьому, що стосується мови.
Це те, що окреслює загальні риси, які демонструють чоловіки і жінки, будучи частиною суспільства – у різних відносинах, життєвих ситуаціях тощо. Однак виділяють й конкретні відмінності у їх мові та мовленні, у сприйнятті того чи іншого слова, у вмінні передати те чи інше почуття.
Спілкування “чоловіче” і “жіноче” – теж різне
Належність людини до певної статі відіграє важливу роль у процесі формування особистості, на що впливає багато чинників, серед яких одне з чільних місць належить мові.
Дослідники зазначають, що мова (розглядаємо у рамках однієї мови, наприклад української, англійської, французької тощо) чоловіків і жінок є різною. Так само і мовлення – воно є особливим, своїм, у кожного з представників статей. Мовлення – акт ідентичності, бо коли ми говоримо, ми ідентифікуємо себе як “чоловік” чи “жінка”. Нашу свідомість дивує сама можливість протиставляти мову жінок мові чоловіків, але відмінності справді прослідковуємо. Що стосується чоловічих і жіночих тактик ведення розмови, то тут можна сказати наступне.
Жінка схильна частіше ставити питання з метою будь-яким чином продовжити бесіду. Свою незгоду з думкою співбесідника жінка частіше виражає мовчанням, а не відкритим словесним протестом. У жінок спостерігається ввічливіший характер реплік, хоча і напористіша мовна поведінка. Жінка в розмові, як правило, більше вибачається. Їй неприйнятні засоби вербальної агресії.
Чоловік прагне здебільшого домінувати у бесіді, керувати її розвитком, тобто, все тримати під контролем. Представники сильної статі у розмові свої наміри виражають прямо, відверто, не використовуючи при цьому коректні і занадто ввічливі форми слів. Кількість реплік чоловіка в діалозі, як правило, більша і за тривалістю вони довші, ніж жіночі.
Манери розмови “прекрасної” та “сильного”
Головні відмінності між чоловічою та жіночою манерами спілкування окреслив професор Львівського національного університету імені Івана Франка Флорій Бацевич:
- У комунікації чоловіків найважливішою є інформація, тобто факти, цифри, результати. Жінки, крім інформації зорієнтовані на атмосферу спілкування.
- Чоловіки у комунікації налаштовані на соціальні статуси та владу, жінки віддають перевагу партнерській, рівноправній комунікації.
- Чоловіки віддають перевагу комунікації асиметричній, а жінки — симетричній.
- Мовлення жінок суттєвіше, емоційніше, ніж чоловіче.
- Жінки переважно формують свої бажання непрямо, що часто є причиною конфліктів.
- Чоловіки зорієнтовані на прямі прохання чи вимоги.
- У розмовах, дискусіях чоловіки частіше, ніж жінки, акцентують на власній позиції.
- У конфліктних ситуаціях жінки частіше, ніж чоловіки, відмовляються від своїх позицій
Мова і мовлення людини залежить від її анатомії
Те, як ми говоримо, думаємо, до чого схильні, залежить від того, ким ми народились – чоловіком чи жінкою. Це справді так. Адже вчені довели, що хоч і в загальних рисах анатомічні ознаки у всіх однакові, все ж відмінності між чоловіками та жінками є. І це не про макіяж на обличчі чи його відсутність, або ж про груди. Відмінності статей проявляються набагато глибше – у чоловіків та жінок дещо різний мозок. І саме ці його особливості створюють неповторність чоловічого і жіночого мовлення, породжують специфічність розмови, думок, дій представників різних статей. Усе це доведено науково.
Наприклад, той факт, що жінки легше, ніж чоловіки, опановують іноземні мови, майстерніше володіють мовленням та мають кращу дикцію, пояснюється анатомічною будовою їх мозку: у жінок за мовлення відповідає особлива область, розміщена у фронтальній частині лівої півкулі, і дещо менша за розміром область у правій півкулі. Наявність відділів мовлення відразу у двох півкулях дозволяє жінкам краще володіти словом. У чоловіків окремого відділу мовлення у мозку немає, тому за говоріння відповідає уся ліва півкуля. Цим і пояснюються їх дещо нижчі мовленнєві здібності і те, як ми говоримо і як виражаємо свої почуття, емоції, наприклад, демонструємо любов – кохання.
Що таке “любов”?
Любов, як каже Словник української мови, – це почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі (до когось, до чогось). Тут також “любов” ототожнюють зі словом “кохання” та зазначають про можливе значення любові як інтимної близькості.
На думку багатьох науковців концепт “любов” особливо заслуговує на дослідження, адже є одним із фундаментів кожної культури. Саме тому, далі розкажемо про любов в українській культурі, і зокрема про це почуття у контексті “чоловік – жінка”.
Що таке “кохання”?
Кохання – це почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі (закоханість, дія). В іншому значенні “кохання” – це те саме, що й “любов”.
В українській мовній картині світу, як свідчить Український асоціативний словник, кохання – почуття сильне, непередбачене, бурхливе, вічне та вірне, почуття, без якого неможливо жити. Уявлення про кохання з такими ознаками у свідомості носіїв української культури збереглись з плином часу до сьогодні, однак ці уявлення є дещо різними у чоловіків та жінок. У це слово представники кожної окремої статі вкладають щось своє.
Що означає “любов” і “кохання” для чоловіків і жінок
Ну як говорити про спілкування, взаємовідносини між чоловіками та жінками у побуті, на роботі, відпочинку, і не зачепити тему сердечну. Це й справді цікаво: як, наприклад, сприймають слова “любов” та “кохання” українські чоловіки та жінки? Що вони вкладають у ці концепти, яких ознак їм надають та з чим асоціюють.
На базі чималої кількості досліджень, які до цього часу вже провели, у гендерному аспекті виявлено особливості сприйняття концептосфер “любов” та “кохання”:
- Жінки асоціюють ЛЮБОВ як почуття високе, духовне, те, що пов’язане з родиною, чоловіки ж частіше асоціюють ЛЮБОВ з тілесним фізичним злиттям.
- Жінки пов’язують ЛЮБОВ з батьками, дружбою, життям, то чоловіки найперше з жінкою, з собою, з грошима.
- Жінки наділяють ЛЮБОВ значною кількістю означень, у чоловіків таке не прослідковано.
- КОХАННЯ чоловіки часто сприймають аналогічно слову ЛЮБОВ, жінки ж їх більше розділяють.
- Представники обох статей надають великого значення серцю та душі у ЛЮБОВІ та в КОХАННІ.
- Жінки високо цінують ЛЮБОВ у шлюбі, для них важливо, щоб ця любов була довготривалою, правдивою, законною, для чоловіків важливіше буденна насолода та комфорт.
Любов і кохання в українській мовній культурі
Кожен народ має свій власний унікальний і неповторний життєвий досвід, що закріпився в мові та культурі. Цей досвід впродовж життя несуть та щоденно відтворюють чоловіки і жінки. Ці представники кожної статі роблять це по-іншому, у свій особливий спосіб.
Дослідження різних культур, проведені етнопсихологами наприкінці ХХ ст., переконливо продемонстрували відмінності кохання і романтичних взаємин у різних країнах світу. Наприклад, американці в стосунках найбільше цінують романтичне кохання, а південноафриканці – рівність та злагоду. Для французів ідеальною є любов, яка поєднується з альтруїзмом і щедрістю, азіати у любовних стосунках надають перевагу дружбі. Українці ж у любовних стосунках демонструють типові якості національного характеру: почуттєвість, емоційність, моральність, романтичність, вірність.
Хоч, варто зазначити, сучасне життя незбагненно дисонує з українським традиційним укладом. Адже саме під впливом Заходу в Україні зміцнюється тенденція, яка нівелює глибокий і романтичний зміст кохання до загальновживаного та абстрагованого терміну любов. Відмінність сьогоднішнього дня з минулим полягає і у появі домінанти сексу в понятійному ряді кохання, а цього колись не було. Ось чому на телебаченні, в інтернеті ми часто чуємо фразу “займатись коханням”, що означає секс, – абсолютно не те, що вкладали українці у кохання багато років тому.
Тому, підтримуймо нашу давню українську прекрасну традицію вкладати у слова “любов” та “кохання” найкращі свої особистісні і національні риси. Нехай це почуття завжди буде щирим, правдивим, емоційним, надчуттєвим та моральним, адже так, як це передаємо ми, українці, ніхто не зуміє!
