Софія Батицька – львів’янка, яка виборола титул найгарнішої панни

Актриса театру й кіно Софія Батицька в 1930 році перемогла в конкурсі «Міс Полонія». Вона стала найгарнішою панною серед 5000 претенденток. Деякі з тогочасних видань назвали цю подію перемогою «провінції над столицею». Насправді ж Батицька тоді була відомою далеко за межами Львова, пише lvivyanka.info.

Хто ж така Софія Батицька?

Народилася Софія 22 серпня 1907 року у Львові. Євген Батицький, батько Софії, був відомим львівським адвокатом. Жили вони заможно, деякий час у володінні родини був палац Туркулів-Комелло на Пекарській.

Дівчина навчалася в Інституті господарського виховання жінок імені Яніни Карлович, де опановувала городництво та домашнє господарство. Після закінчення семінарії вступила до Варшавської головної торгівельної школи. В часи студентства почала зніматися у фільмах.

Фільмографія

У 16 років Софія дебютувала у фільмі «Душі у неволі» в ролі Леонтини Ленської.

1929 року зіграла агентку поліції Ізу в польській драмі «Шляхом ганьби». Стрічка про те, як злочинці обманюють дівчат, обіцяючи їм кар’єру в американському кіно, а самі відправляють їх у будинки розпусти до Бразилії. Завданням агентки Ізи було викрити цю схему.

Того ж року Батицька зіграла Ізу Чосльовську у фільмі «Гріховне кохання». За сюжетом, головний герой Марек не може зрозуміти, кого він кохає по-справжньому – дружину чи коханку. Як наслідок, обманює двох.

У 1930 році вийшов фільм «Моральність пані Дульської», що викликав скандал у суспільстві, бо там був шматок еротичної сцени, що тоді консервативне суспільство не було готове сприймати. У фільмі можна побачити Софіїні голі ноги, відображені в дзеркалі.

У 1931 році Софія знову була в ролі Ізи, цього разу – на прізвище Брентон. У кінострічці «Жінка, яка сміється» Іза – дружина банкіра з Нью-Йорку. Якось журналіст спіймав у кадр, як до Ізи вривається в кімнату невідомий п’яний чоловік. У статті журналіст неправдиво описав цю ситуацію. Однак цей скандал був вигідний не лише журналістові, а й чоловікові Ізи, адже він якраз планував розійтися з нею. Адвокат Фарр, який мав відібрати дитину в Ізи, після зустрічі з нею вирішив допомогти жінці.

Афіша фільму “Жінка, яка сміється”. Фото: Музей кінематографії

У тому ж році світ побачив фільм «Десять з Пав’яку». Софія зіграла Ольгу – коханку генерала на сцені великого кіно.

Здобуття титулів і не підкорений Голлівуд

В 1930 році Софія перемогла в конкурсі «Міс Полонія». У тому ж році вона представила Польщу в Парижі на конкурсі «Міс Європа – 1930», де посіла друге місце. Тоді американська агенція International Artists зацікавилася красунею і запропонувала їй контракт. Софія його підписала та згодом виїхала разом із мамою до США. У 1931 році там Батицька здобула ще один титул – «Міс Парамаунт».

Цікаво, що Софія відмовилась повертати перехідну корону для наступної переможниці, пояснюючи це тим, що найкрасивішою полькою є лише вона. Через це в 1931 році скасували проведення конкурсу «Міс Польща», адже ще не встигли виготовити нову корону.

У Голлівуді Софія пробула два роки, однак їй так і не вдалося знятися в якійсь кінострічці. У віці 27 років вона повернулася до Польщі, де захопилася грою в театрі.

(Не)щасливе кохання

Софія будувала стосунки з польським співаком Яном Кепурою. Вони познайомилася в 1928 році в Трускавці. Після перемоги в «Міс Полонія» Софія почала шукати себе в кінематографі, а Ян часто подорожував і виступав із концертами.

Ян Кепура

Проти шлюбу виступив батько Софії: йому здавалось, що майбутній зять занадто легковажний і самовпевнений. Згодом і самому Яну набридло ховатись у тіні знаменитої коханої. Їхнього одруження не відбулося.

Незабаром Батицька вийшла заміж за фламандця, директора торгової асоціації, тоді переїхала до Антверпена. Після Другої світової війни вони виїхали до США. Переїзд за океан знову не виявився вдалим. Чоловік актриси рано помер і після 1949 року їй довелося самостійно забезпечувати фінансово себе й маму, викладаючи мови (вона знала чотири, серед яких есперанто). Потім Батицька почала працювати в галереї Bac Street Antiques.

У поважному віці її поселили в притулку для людей похилого віку, де в серпні 1989 року актриса померла. Про колишню славу, титули, кінематографічну кар’єру Батицької тоді всі забули.

.,.,.,.