Місто Лева має свої асоціації серед жителів і туристів. Серед кави, архітектури та музики хтось обов’язково згадає моду. Коли приїжджаєш до Львова чи просто виходиш на площу Ринок, ніби опиняєшся на показі мод. Стільки різних та стильних незнайомців водночас, що очі буквально розбігаються в намаганнях зловити кожен крій, колір, поєднання та силует, пише lvivyanka.info. Та чи володів Львів цим шармом моди ще 100 років тому і чим захоплював?
Сецесії багато не буває
Початок ХХ століття на Галичині знаменується періодом так званої сецесії, який на більшості території України називали модерном. Цей стиль охопив більшість важливих сфер, як-от архітектуру та мистецтво, де домінувала витонченість. Ну і звичайно ж моду. Уявімо львів’янку в 1900 році. У неї запланована прогулянка в центрі міста, на яку та обрала мереживну блузу з коміром-стійкою та рукавами-буфами, плавно розкльошену донизу спідницю та корсет з S-подібним силуетом. Він був затягнутий максимально туго, аби живіт виглядав плоским, а талія мініатюрною. Образ був в пастельних кольорах з нотками чорного та фіолетового, який чудово доповнював величезний капелюх. Загалом жінці приписували ідеалізований образ дивовижної квітки. Тієї, що має виглядати гармонійно від маківки до кінчиків пальців та прикрашати компанію чоловіка. Саме Ірена Сокольська, актриса Львівського театру, а також особливо співачка Соломія Крушельницька були тодішніми модними авторитетами.
Тим часом до нашої панянки вже прямує поважний чоловік. Його вуса ошатні, борідка зовсім невеличка, а на голові теж капелюх. Він припідніме головний убір при зустрічі, аби висловити повагу, та водночас продемонструє свою коротку стрижку. Львів’янин одягнений в костюм з вузькими штанами та виділеною талією. Це більш вишуканий варіант. Вчора був будній день, тому чоловік обрав сорочку зі стоячим комірцем, додав вузьку краватку та жилетку. Її приховав однобортним піджаком з відкладним коміром. Приблизно такий настрій мав одяг львівського променаду.
Реформаторська мода та нові тенденції
Приблизно з 1910 року галичанки починають позбуватися корсетів та одягати вільні сукні. Перехід не був категоричним та багато хто не міг прийняти такі новомодні зміни, в тому числі церква. Більш радикальним був період, коли після Першої світової війни (1920-ті) одяг став повністю зручним, функціональним та пристосованим до того, аби змінювати його впродовж дня. Ніяких корсетів та суцільного дискомфорту, які замінили широкі пояси, сукні-сорочки по коліно з паєтками, бісером та бахромою. Тоді львівські пані носили вже не величезні, а крихітні капелюшки-каски, з яких почали виднітись обрізані коси.
У 1925 році у Львові починає виходити журнал “Нова Хата” про модні тренди, поради та домашнє господарство.
Тобто, окрім впливу культури Європи, розвиток відбувався й завдяки місцевим діячам у сфері моди. Пригадати лише сестер Кульчицьких, які влаштовували модні дефіле, Товариство кравців у Львові з понад 500 членами чи 1250 власників, які володіли різними львівськими майстернями, салонами мод та невеликими підприємствами у сфері моделювання одягу.
Сучасна мода міксує в собі елементи з минулого і дедалі частіше на вулиці можна побачити згаданий раніше корсет на жіночому тілі. Іноді він цілком автентичний та доповнює образ в єдиному стилі, іноді в сучасній інтерпретації з не менш сміливим поєднанням фасонів та навіть часових епох. Вінтаж – це те, що дозволяє перейняти дух певного часу і приміряти на себе частинку образу. Наприклад, львівської панянки минулого століття. Одяг – це не про рамки, обов’язки та красиво “для когось”. Це про власне позиціонування, власну естетику, задоволення та комфорт. Хтось для цієї мети одягає штани-карго та оверсайз-футболку, а хтось атласну сукню з корсетом і вінтажний ридикюль. Бути собою – ось головне завдання, якщо не моди, то точно стилю.