Після Першої світової війни виник масовий політичний рух, до якого активно залучалися жінки. Вони розпочали боротьбу за нові позиції в суспільстві. У 1920-х роках жіноче населення Галичини масово переїжджало до міст. В цей час жіночі рухи поділялися за національною ознакою. Існувала «Спілка єврейських жінок», «Союз українок» та польський Комітет за рівноправ’я жінок, пише lvivyanka.info.
Якою була мета «Спілки єврейських жінок»?
Ця «Спілка…» існувала у Львові в 1925–1939 роках для того, щоби гарантувати єврейським жінкам гідну якість життя.
Вона надавала підтримку жінкам за допомогою власної трудової агенції, запрошувала навчатися ремеслу у власних майстернях, підтримувала сиріт і безпритульних жінок. Також виборювала встановлення інформаційних дошок на вокзалах для одиноких подорожуючих жінок.
«Спілка…» – єдина на той час жіноча організація, яка звертала увагу населення на проблему торгівлі жінками зі Східної Європи. З 1860 до 1939 року існувало міжнародне злочинне угруповання «Цві Мигдаль», яке відправляло галичанок у сексуальне рабство до Аргентини. У 1920-ті роки це угруповання залучило приблизно 30 тисяч жінок до рабства в Аргентині. У 1929 році одна з обманутих жінок подала свої свідчення до суду, тоді й діяльність злочинної організації потроху пішла на спад.
Серед засновниць «Спілки єврейських жінок» була Цецилія Кляфтенова – професорка Інституту біології в 1907–1920 роках. У воєнний період вона організувала притулок для дітей та одну з кухонь для бідних, займалася допомогою жертвам єврейських погромів та була членкинею Комітету з опіки над пам’ятками єврейського мистецтва. У 1916 році заснувала Товариство ремісничих майстерень для єврейських дівчат. Крім того, Цецилія була депутаткою Львівської міської ради.
Ще однією феміністкою-єврейкою того часу була Роза Мельцерова – перша єврейська депутатка Сейму (1922–1927 роки). Роза Мельцерова ще й писала оповідання та п’єси, як-от п’єса «Мати», що ставилася кілька разів у Львові в той час.
Українські і польські феміністські організації
Жіночі організації, де консолідувались українки і польки, були подібними до «Спілки єврейських жінок». Вони виступали за поліпшення умов праці, підвищення якості освіти для жінок та їхню соціальну підтримку.
Фінансова незалежність
Однією з основних цілей феміністок того часу було досягнення можливості для жінок здобувати фінансову незалежність від чоловіків. Вибір професій тоді був обмеженим, зокрема, через неможливість для всіх здобувати освіту.
Прикладом для галичанок стала оперна співачка Соломія Крушельницька. Всесвітньо відома мисткиня придбала будинок у Львові за самостійно зароблені гроші.
Про фінансову незалежність тоді писали дві відомі жінки, які жили і працювали у Львові, – Дарія Віконська та Дебора Фоґель. Віконська була українською письменницею та літературним критиком. В одній зі своїх статей вона написала, що заробіток жінкою власних грошей є дуже важливим для її стосунків з чоловіком, тому що лише це створить відповідні умови для партнерських стосунків у подружжі. В іншому ж разі, дружина залишатиметься підлеглою чоловікові, не зважаючи на встановлені державою закони.
Єврейська письменниця Дебора Фоґель у своїх працях наголошувала на несправедливому ставленні до жінок у оплаті праці. Дебора зазначала, що рівень авторських гонорарів, які можуть отримувати жінки, набагато нижчий від чоловічих, а також розповідала, що жінки-авторки мусять боротися за увагу видавців, які зазвичай віддають перевагу чоловікам, навіть якщо ті звичайні графомани.
Зосереджувала увагу на темі фінансової незалежності жінок також польська фотографиня Яніна Межецька. Вона заснувала власну фотостудію у Львові та створила книжку-довідник з фотографії, була активною членкинею «Спілки польських фотографів».
Ще один приклад – львівська лікарка Софія Парфанович. У неї була власна лікарська практика ще тоді, коли жінку не вважали спроможною займатися медициною. Лише окремим тогочасним лікаркам вдавалося досягнути міжнародного визнання, як-от львівській неврологині Луції Фрей, яка працювала у єврейському шпиталі на вулиці Рапопорта. Відкрита нею хвороба вушно-скроневого нерву отримала назву «Синдром Фрей».
