Жіночий альманах “Перший вінок” був виданий у Львові у 1887 році у друкарні Товариства імені Тараса Шевченка стараннями й коштами Наталії Кобринської та Олени Пчілки. Переданий у фонд музею Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. Це був перший виключно жіночий альманах, авторами, редакторами та видавцями якого були жінки, пише lvivyanka.info.
Історія створення першого жіночого альманаху
Виникнення першого жіночого альманаху є відповіддю на жіночий рух у Західній Україні, що належала наприкінці XIX – початку XX століття до складу Австрії. Очільницею цього руху була письменниця та громадська діячка Наталія Кобринська. Саме вона у 1884 році у Станиславові (тепер Івано-Франківськ) засновувала “Товариство руських женщин”, яке двічі перейменовували: спочатку на “Товариство руських жінок”, а потім — “Союз українок”.
Як результат активної діяльності цього угруповання виходить друком перша антологія жіночої творчості. Її засновниці — Наталія Кобринська та Олена Пчілка символізували об’єднання Галичини та Наддніпрянської України. Вихід “Першого вінка” стає знаковим моментом в історії, оскільки з того часу література перестає бути суто чоловічою.
Значну підтримку у створенні альманаху надали львівська газета “Діло” і, особливо — Іван Франко та Михайло Павлик. Саме Іван Франко допоміг Наталії Кобринській закріпити зв’язки з українськими письменницями, зокрема і з Оленою Пчілкою, котра допомогла матеріально, а також запропонувала назву “Перший вінок”, що прижилася, замість “Жіночий альманах”, як було задумано на початку.
Вміст та мета “Першого вінка”
Наталія Кобринська попросила письменниць з усієї України надіслати її твори до літературного альманаху, який мав на меті замінити періодичне видання. Щодо цього виступили критично Іван Франко та Леся Українка, котрі вважали, що видання газети чи журналу принесло б більше користі, аніж альманах. Незважаючи на ці зауваження, вони підтримували вихід альманаху.
Як значну суспільну проблему “Перший вінок” підіймав “жіноче питання”, яким тоді цікавились Михайло Драгоманов, Михайло Павлик, Осип Маковей, Іван Франко та інші.
У результаті плідної праці видавців та підтримці антологія жіночої творчості “Перший вінок” містила 464 сторінки і вийшла накладом у чотириста примірників. На титульній сторінці книги були зазначені імена упорядниць — Наталії Кобринської та Олени Пчілки.
У “Першому вінку” було надруковано сорок дев’ять поетичних, прозових та публіцистичних творів сімдесяти українських письменниць. Альманах відкривала передмова “Переднє слово” Наталії Кобринської, а також її стаття про жіночий рух та оповідання “Дух часу”. Тоді подані твори Олени Пчілки — вірш “Перший вінок”, повість “Товаришки”, поема “Дебора”.
Авторками жіночого альманаху були як вже знані письменниці — Ганна Барвінок, Леся Українка, Софія Окуневська, Дніпрова Чайка, Ольга Хоружинська (дружина Івана Франка), Людмила Старицька-Черняхівська, Анна Павлик. Так і авторки-початківці: Климентина Попович, поетка Юлія Шандей (під псевдонімом Уляна Кравченко), Ізидора Навроцька, Олена Бажанська та інші.
Цікаво, що проблема гендерної рівності, яка поставала у “Першому вінку” дала поштовх до розвитку феміністичного спрямування в літературі у пізніших альманахах та збірках, які впорядковували Наталія Кобринська — “Наша доля” (1893 р.) та “Жіноча бібліотека”, які вже містили твори іноземних авторів.
