Письменниця, про яку йтиме мова далі, написала збірки поезій “Між небом та землею” (1934 р.), “Слово для людей” (1958 р.), займалась перекладацькою діяльністю. Ядвіга Гамська-Лемпицька була також дружиною відомого польського вченого Станіслава Лемпицького, пише lvivyanka.info.
Період навчання
Ядвіга Гамська народилась 2 липня 1903 р. у Перемишлі у родині урядовця Закладу страхування, Еміля Гамського. Здобувши початкову освіту, дівчина у 1914 р. стала ученицею приватної гімназії. Навчаючись у ній, Ядвіга розпочала писати вірші та публікувала їх у тижневику “Земля Перемишська”. Гамська вчилась на відмінно, досконало володіла латинською, німецькою та французькою мовами.
Доленосним для дівчини став 1922 р., коли вона переїхала до Львова та вступила на філологію Львівського університету. У виші дівчина продовжувала вивчати мови, також зосередила свою увагу на історії літератури. Під керівництвом професора Юліуша Кляйнера, Ядвіга у 1927 р. захистила диплом на тему “Мотив смерті у середньовічних творах”. Працюючи над дипломом, жінка опрацювала величезну кількість рукописів та інших творів, порівняла їх між собою, знайшла спільні та відмінні риси.
Робота та кохання
У 1927 р. Гамська видала свою першу поетичну збірку “Перехожим”. До 1929 р. жінка публікувала свої вірші та рецензії на художні твори у львівських газетах “Газета Львівська” та “Слово польське”. Вона також працювала бібліотекаркою у Польському шкільному музеї та в Бібліотеці Баворовських.
У Львові Ядвіга зустріла й своє кохання – у 1930 р. вона одружилась з професором Львівського університету, Станіславом Лемпицьким, який досліджував історію літератури. Подружжя працювало на Львівському радіо. Станіслав Лемпицький досліджував також історію освіти та культури Польщі, у 1937 р. був нагороджений командорським хрестом Ордена Відродження Польщі. Ядвіга постійно допомагала чоловікові по роботі, робила для нього переклади творів, вирішувала питання, пов’язані з друком творів.
У міжвоєнний період, у Львові, письменниця видає поетичні збірки “Між небом і землею” (1934 р.) та “Вікно в сад” (1938 р.). Збірники високо оцінили польські критики. Жінка також займалась перекладацькою діяльністю, роблячи переклади з німецької та латинської мов.
Війна, репатріація та трагічна загибель
У роки Другої світової війни Ядвіга з чоловіком залишались у Львові, публікувала вірші у підпільних виданнях. Серед таких були антологія “Полум’яні вірші”, книжка “Військовий спів”. Вірші Гамської-Лемпицької на військову тематику виходили також у британських виданнях. У серпневому номері журналу “Справа народу” за 1943 р. з’явився вірш авторки “Над польськими могилами в Катині”, в якому згадується про трагічну долю польських військовополонених, які були розстріляні більшовиками у Катині. Високо оцінювала жінка польських бійців, які обороняли Львів у 1939 р.
Серед військових віршів поетеси слід назвати “Геракла”, “Немає рани”, “Травнева пісня”, “Польським воякам на еміграції”. У цих віршах можна почути патріотичні мотиви, любов до польських вояків, водночас тугу та біль за загиблими. Пишучи такі твори, Гамська-Лемпицька, перебуваючи в окупованому Львові, наражала себе на смертельну небезпеку.
У липні 1945 р. Ядвіга була примусово репатрійована до Кракова, де працювала в краківському відділі “Оссолінеуму” та в редакції видавництва “Бібліотека народова”. У Кракові у неї разом із чоловіком виникли серйозні проблеми зі здоров’ям. Глибоко стурбована цим фактом, вона особливо піклувалася про Станіслава.
Жінка робила багато перекладів. Багато з них були надруковані у книжках “Вибрані поезії Гете” (1955 р.) та “Німецька романтична балада” (1953 р.). Історики літератури стверджують, що особливо блискуче Ядвіга перекладала твори Гете та Гейне. У 1947 р. помер чоловік Ядвіги – у Станіслава стався інфаркт, коли він приймав іспити у студентів. Гамська-Лемпицька приготувала до видання його твори “Спогади оссолінські”, “Генріх Гейне. Вибрана поезія” та “Ренесанс і гуманізм в Польщі”.
Війна, репатріація, втрата чоловіка позначились на психіці молодої письменниці. У неї повторювалась апатія, психічна депресія. Ядвіга важко переживала самотність та 9 січня 1956 р. покінчила життя самогубством. Жінку поховали у Кракові, поряд з чоловіком. Усі хто знав письменницю стверджували, що поряд з жінкою не було людей, які допомогли б її впоратись з проблемами та подолати самотність. Гамська-Лемпицька підготувала до друку автобіографічну повість “Золоті смуги”, однак при житті так й не змогла видати цей твір.
Вже після смерті Ядвіги, у 1957 р., стараннями друзів покійної вийшла книга “Слово для людей”. Фундаментального значення набрала публікація Стефанії Костшевської-Кратохвілової, поміщена в першому томі видання “З історії культури і літератури перемишльської землі”. Це найповніша збірка творів поетеси. Вийшли також спогади “Моє місто”, які письменниця писала у Львові, перебуваючи під нацистською окупацією. У “Спогадах” жінка згадувала своє перебування у Перемишлі.
Спогади про Перемишль
“Спогади” Ядвіги Гамської-Лемпицької охоплюють лише кілька десятків сторінок, однак вони виразно передають атмосферу міста, у якому свого часу мешкала письменниця. Ностальгічний ліризм переплітається з меланхолійними спробами проробити неможливе щоб відшкодувати втрату, ретельне розуміння прилягає до розмиття контурів будівель і вулиць.
Письменниця описує торгівлю на місцевому ринку, мости, окремі вулиці, район між синагогою та костелом. Читаючи “Спогади” Ядвіги, можна побачити, що письменниця найбільше любила гуляти містом восени. Опис садів Перемишля можна порівняти до поетичної прози. Письменниця згадує про свою родину – батька, матір, сестру.
Загалом “Спогади” це не історія Перемишля та навіть не зовсім мемуари, написані письменницею про своє минуле. Це радше намагання передати свій емоційний стан у той період, коли жінка мешкала у Перемишлі.
Творчість Гамської-Лемпицької
Ядвізі Гамській-Лемпіцькій не вдалося до кінця реалізувати свої творчі задуми. Частина її поетичного доробку досі зберігається в рукописах, які знаходяться в бібліотеці у Вроцлаві. Поезія Ядвіги була інтригуючою сумішшю різноманітних впливів, посилань, уподобань чи просто прочитань, з якими вона була знайома. Письменниця захоплювалась творами Шекспіра, Міцкевича, Асника, середньовічною французькою прозою. У творах письменниці багато елегії, ностальгії, переживань. Історики літератури вказують на те, що у творах Гамської-Лемпицької можна знайти дуже цікавий опис природи, стихій.
Гамська-Лемпицька писала любовну лірику та вірші про кохання. Вона прагнула поєднати минуле та теперішнє. У творах письменниці можна знайти ностальгію за минулим. Дослідники відзначають, що творчість Ядвіги Гамської-Лемпицької недооцінена. Окремі твори письменниці можна знайти в антологіях.
Багато фактів з життя письменниці залишаються нез’ясованими. Історики говорять, що не вивчена уся творчість письменниці, а твори Гамської-Лемпицької охоплюю актуальні теми. Твори письменниці є універсальними, є свідченням боротьби людини з долею, власними бажаннями й страхами, фізичними й духовними стражданнями, смертю. Вони також є проявом захоплення Богом, природою та красою світу.
