Перша офіцерка у світі: про львів’янку Олену Степанів

Військова справа – це наполеглива праця над витривалістю тіла та духу. Довгий час у суспільстві було прийнятним вважати, що робота у війську є тільки чоловічою справою. Однак все змінилося, коли жінки долучилися до активної діяльності у військовій справі та вибороли своє право на рівність, пише lvivyanka.info.

Першою жінкою, котра офіційно була прийнята на військову службу, стала українська офіцерка – Олена Степанів. Вона пережила дві світові війни та репресії радянської влади, однак залишилася відданою власним ідеям та прагненням. Пропонуємо дізнатися більше про видатну львів’янку.

Нелегкий шлях до військової справи Олени Степанів

Олена Степанів народилася в селі Вишнівчик, що на Львівщині в 1892 році. ЇЇ батько був греко-католицьким священником, тому виховання у сім’ї здійснювалося згідно з релігійними цінностями. Крім того, батько військової брав участь у створенні «Просвіти» у селі та долучався до культурного-освітнього розвитку громади.

Тому родина подбала про те, щоб донька мала добру освіту. Відтак, Олена у 1910 році переїжджає до Львова, де навчається в жіночій учительській семінарії Українського педагогічного товариства.

У це час Олена Степанів дізнається про спортивно-патріотичні товариства, які були створенні у Львові. Спочатку вона стає членом організації «Пласт», а пізніше долучається до товариства «Сокіл». Вже під час діяльності в цих організація Олена Степанів отримує професійну спортивну підготовку та захоплюється військовою справою.

Через два роки після закінчення гімназії Олена навчається на філософському факультеті Львівського університету. Тут вона вивчає географію та історію. 

Цікаво, що перед початком Першої світової війни жінка знайомиться з Романом Дашкевичем, котрий також пов’язав своє життя з військовою справою та пізніше став полковником армії УНР.

C:\Users\smail\Desktop\l.6.jpg
Фото: Портрет Олени Степанів. Намалював Осип Курилас / Гендер в деталях

Коли розпочинаються активні бойові дії Першої світової війни, Олена не може бути осторонь цих подій, вона прагне воювати на фронті. Одного разу Олена Степанів намагається виготовити собі військове посвідчення. Вона підбирає волосся та одягає військову форму. Однак місцевий фотограф помічає жіночі риси обличчя та повідомляє про це поліцію.

Проте Олена не полишає прагнення піти воювати. Вона вступає у лави сотні Івана Чмоли. Перед відправкою поїзда ледве не отримує знову відмову від керівника УСС. Однак в ідею Олени повірив сам Іван Чмола, котрий не проти жінки у військовому загоні.

C:\Users\smail\Desktop\Strilzi_makivka.jpg
Фото: Старшини УСС Зенон Носковський, Олена Степанів, Іван Чмола, Осип Яримович та Софія Галечко на горі Маківка / Вікіпедія

Варто зазначити, що військовий підрозділ, який складався з жінок воювати на фронт не пустили. Тому вони були у складі інших військових чот –  так як Олена.

Відтак, Олена Степанів воювала під час Першої світової війни. Вона змогла довести, що служба жінки нічим не відрізняється від чоловічої, хоча в цей час до такої тенденції деякі командири бувало ставилися досить скептично.

У військові справі Олена відзначилася у боях за гору Маківку. Крім того, під час війни потрапила до полону. Також воювала в складі УГА в польсько-українській війні.

Інші сторінки життя Олени Степанів

Після воєнних подій Олена Степанів намагається повернутися до мирного життя. Вона активно займається науковою діяльністю. Зокрема, навчається у Віденському університеті, де захищає дисертацію та отримує ступінь «доктора філософії».

Також у 1920 році Олена Степанів одружується з Романом Дашкевичем та повертається до Львова. Тут подружжя народжується син – Ярослав. Олена Степанів займається викладанням в місцевій гімназії сестер Василіянок.

Відомо, що пізніше Олена розійшлася зі свої чоловіком та більше з ним не жила. 

C:\Users\smail\Desktop\Screenshot_12-1024x646.jpg
Фото: сидять – Олена Степанів, Василь Ратич, Ганна Дмитерко / світлина з книги “Життєвий шлях Ратичів. Спогади про родину Ратичів”

У сорокових роках ХХ століття Олена Степанів була науковою співробітницею у відділі географії в Інституті економіки Академії наук. Також працювала в Львівському природничому музеї та викладачем у Львівському університеті. Загалом, в науковому доробку дослідниці міститься 75 праць та монографій.

У 1949 році п’ятдесятисемирічну Олену Степанів заарештувало КДБ. Колишню військову звинувачують у причетності  до ОУН та УГА. Олену Степанів засуджують на десять років заслання в таборах у Мордовії.

Під час заслання у військової значно погіршується здоров’я. ЇЇ звільняють від неволі через сім років. 

Після цього, Олена Степанів живе у Львові. Після загострення важкої недуги померла у 1963 році.