Ім’я Анди Кічман майже невідоме львів’янам, однак у період між світовими війнами про неї знали не лише у Львові, а й Відні, Варшаві, Кракові та Катовіце. Анна прославилася як академічна співачка, композиторка, піаністка, режисерка музичного театру, учасниця вокальних ансамблів, акторка кабаре, адміністраторка кабаре і театрів, авторка пісень та їх перекладачка, засновниця труп. Крім того, вона стала першою професійною жінкою-диригентом у Польщі. Докладніше про її життєвий та професійний шлях далі на lvivyanka.info.
Сім’я та освіта
Біографічні дані про Анду в різних джерелах різняться. Однак точно відомо, що вона народилася 9 грудня 1895 року в сім’ї львівських артистів, хоча й саме її народження було у Відні. Тато Адольф працював актором, був режисером мандрівної трупи, також писав тексти розважальних пісень, а мама Ельжбєта співала у львівській опері та опереті.
Анда завдяки батькам здобула престижну академічну освіту. У 1911 році закінчила вивчати на курсах вокал і фортепіано, а крім того, завершила у Відні із золотою медаллю Школу диригування Королівської академії музики. Саме у Відні вона розпочала свій шлях як співачка і саме там пережила своє перше фіаско, виконуючи оперу «Травіата» італійського композитора Джузеппе Верді за мотивами роману «Дама з камеліями» Александра Дюма-сина. Опера стала однією з найвідоміших у світі.
Дебют першої жінки-диригента
Володіючи стійким характером, після невдачі Анда не збиралася зупинятися. Вже в 1912 році у Львові стався її дебют як композиторки оперети «Золотоволосий паж». А згодом дівчина вже диригувала оперетою угорця Віктора Якобі «Ярмарок наречених».
Жіноче амплуа дивувало як глядачів, так і рецензентів тогочасної Польщі. Усі звикли, що оркестрами орудують чоловіки. Анду почали порівнювати з її попередниками Ярецьким, Челянським, Сломковським, Ельшиком, Спетріно, Штермічем, Рібером та іншими. Не надто охайні чоловічі пасма замінила модна зачіска з перукарні, суворі риси обличчя – веселе усміхнене личко, а кремезну руку з диригентською паличкою – тендітна жіноча ручка.
Анда виглядала дуже приязною та доброзичливою, чим приковувала погляди глядачів. Сама сцена в той день нікого не цікавила: там не було нічого нового. А от диригентський пульт таки зачаровував новизною, красою і життям. Усі розуміли, що перед ними – справжній талант.
Варшавський період
У 1913 році обдарована Анда поїхала проявляти себе до Варшави, там диригувала невеличким балетом «Мазурка» у місцевому театрі. Зокрема, була диригенткою вистави, в якій зіграла знаменита акторка польського походження Пола Неґрі.
8 серпня того ж року відбулася прем’єра пантоміми (сценічне мистецтво, де художній образ створюється мімікою, жестами, пластикою тощо) під назвою Sumurun. Саме ця пантоміма зробила Полу зіркою. Через деякий час Анда написала спеціально для Неґрі пантоміму-балет «Афродіта».
Через два роки Кічман заявила про себе як піаністка: на концертній сцені виконала велику програму, що складалася переважно з творів Шопена. У 1916 році, у розпал Першої світової, Анда виступала як співачка й акторка в кабаре Варшави, аби заробляти собі на прожиття. У цей же час диригувала оперетами у варшавському театрі.
Зірка естрадних і академічних сцен
У 1918 році Кічман повернулася до Львова. Тут пригодився її досвід виступу на малих сценах. Із трьома своїми друзями з Варшави вона відкрила у Львові кабаре Czwórka (з польської перекладається як «четвірка»).
Дебют цієї новоствореної трупи стався у великій залі Музичного товариства імені Лисенка. Трупа показувала насамперед ревю (різновид легковажної театральної вистави), який складався з пісенних, танцювальних номерів і вар’єте-шоу. Тут Анда була і співачкою, і піаністкою, і композиторкою, і авторкою текстів. Її сценічною особливістю було виконання пісень під свій акомпанемент, а сценічний образ виділявся з-поміж інших розкішними капелюхами з пір’ям.
З 1920 року Кічман відкрила в собі ще й здібності адміністратора, коли керувала «Солдатським театром». Вона була доволі вимогливою як до інших, так і до себе. Постійно працювала над власною освітою, наприклад, отримувала приватні уроки академічного вокалу в оперній школі Вільгельма Флямм-Пломєньського – видатного львівського музичного педагога.
Рік занять дав свої плоди: Анда дала успішний публічний збірний концерт, що складався з опер. Рецензент цього концерту потім писав, що Анда – артистка, наділена унікальними здібностями, мистецьким смаком та музикальністю. Також він додав, що було складно повірити, що серйозні композиції може виконувати та сама людина, яка співає легкі пісні в кабаре для невибагливої аудиторії.
Особливо львівська публіка була вражена, коли в листопаді 1921 року у Великому міському театрі Анда виконала головну партію в опері «Тоска» італійського композитора Джакомо Пуччіні за однойменною драмою Віктор’єна Сарду.
Починаючи з 1922 року Анда працювала в цьому театрі і як диригент, і як співачка. Паралельно гастролювала по Кракові та Івано-Франківську з театральними постановками. У пресі збереглися згадки про її співпрацю з мистецько-літературним кабаре Львова Semafor.
До слова, цей театр-кабаре заснував у 1925 році львів’янин Йозеф Маєн разом із Майковським. Маєн був його художнім керівником, актором і водночас режисером. Там декламували інсценізовані вірші, показували одноактні п’єси, виконували пісні. Semafor був високопрофесійним театром-кабаре, він зробив величезний внесок у львівське мистецьке життя.
Наприкінці 1920-х роках Кічман переїхала до Катовіце, потім – Варшави й Кракова. Там активно працювала в естрадному жанрі, співпрацювала з різними кабаре, керувала вокальними ансамблями, створювала оперети й музику до драматичних вистав. Тексти її пісень друкували в провідних європейських виданнях. Серйозні композиції зірка також не полишала: працювала у Великому театрі Варшави, перекладала тексти оперет, опер тощо.
Однак де б не перебувала Анда, у Львові про неї не забували. 30 березня 1924 року Єврейське музичне товариство під час симфонічного концерту під диригуванням Натана Гермеліна виконало «Симфонію № 4» австрійського композитора Густава Малера за текстом, який переклала з німецької Анда Кічман. До слова, «Симфонія № 4» – це найкоротша із симфоній Малера, вона триває приблизно 50 хвилин і складається з 4-х частин. У 1930-х роках голос Кічман часто можна було почути в музичних програмах Львівського радіо.
Померла музикантка 1967 року в Кракові. Вона була легендарною постаттю мистецтва Європи міжвоєнного часу; людиною, яка ламала стереотипи щодо ролі та місця жінок у музиці. Відважно поєднувала різні сфери творчості, постійно опановувала нове, за що цілком заслужено здобула славу та визнання перебірливої публіки й поважних рецензентів. Вона вміла чітко поставити й досягти своїх цілей, гордо та впевнено йшла наперекір невдачам.
Оперна співачка, перша жінка-диригент у Польщі, піаністка, композиторка, акторка кабаре, авторка пісень, перекладачка, адміністраторка, учасниця вокальних ансамблів, засновниця труп – все це про унікальне музичне диво на ім’я Анда Кічман.
