Її ім’ям багатіє історія галицького жіночого руху. Вона прославилася на Львівщині, зокрема Стрийщині, як громадська діячка, політикиня, майстриня вишивки та художніх виробів, політв’язень і поетеса. Вона виховала чимало патріоток, громадських активісток, які присвятили своє життя служінню українському народу. Ідеться про Марію Весоловську. Докладніше про її життєвий шлях далі на lvivyanka.info.
Дитинство й заміжжя
Народилася Марія в селі Грабовець, що на Івано-Франківщині, у 1884 році. Її батько – отець Іван Охримович. Софія мала трьох братів, всі вони пізніше також приєдналися до національно-визвольного руху. Як і всі дівчата в ті часи, Марія закінчила лише 7 класів. Обдарована дівчина багато читала, постійно займалася самоосвітою.
Ще зовсім юною її посватав суддя селища Борогодчани Остап Весоловський. Коли його в 1906 році перевели в Стрийський окружний суд, Марія та їхній син Ярема поїхали разом із батьком. Остапу вдалося стати одним із найбільш впливових галицьких політиків. У часи ЗУНР він був головою Стрийського окружного суду, а в 1919–20 роках за таку активність Весоловського арештували поляки.
Очільниця жіночого руху
Марія була не просто дружиною відомого судді. У той час у Стрию розвивався жіночий громадський рух під керівництвом Осипи Бобикевич. У 1903 році активістки заснували «Товариство руських женщин» (через десять років змінило назву на «Товариство українських жінок»). Ця організація опікувалася сиротами, бідними людьми, релігійними громадами, влаштовувала національні святкування тощо. Мала за цілі й організацію дитсадків у сільській місцевості, побудову помешкань для незаміжніх студенток, які приїжджали навчатися в Стрий.
У 1912 році Весоловська перейняла в Осипи керівництво жіночим рухом. Тоді вона ще не знала, що пробуде громадською діячкою аж двадцять років – найдовше з-поміж усіх жінок Стрийщини. Багато уваги Марія приділяла стрийським пластунам. Серед пластунів був і її старший син Ярема. Жінка виховала його гідно: у 18 років Ярема долучився до Листопадового чину.
Коли у 1914 році в Стрию формували Легіон УСС, австрійці відмовилися взяти на державне утримання стрільців, оскільки останні не захотіли присягати Австро-Угорщині на вірність. Треба було комусь годувати усусів. Для цього був обраний спеціальний комітет, очолила який Марія Весоловська. Однак того ж 1914 року Весоловські разом з іншими українськими інтелігентами виїхали до Відня. Там у подружжя народився ще один син – майбутній відомий композитор Богдан Весоловський. У травні 1915 року родина повернулася в Стрий.
Маленька дитина не завадила Марії керувати жіночим рухом, навпаки – вона ще завзятіше взялася за його розвиток. Лідерський хист Весоловської допоміг зберегти «Товариство українських жінок» навіть під час війни. Його членкині допомагали родинам воїнів, створювали одяг та речі народного мистецтва… Саме вони придумали створити Музей воєнних пам’яток, який згодом став краєзнавчим музеєм і справжньою візитівкою Стрия.
Жінки Стрийщини під час Листопадового чину підняли на стрийській ратуші український прапор, також вони долучилися до перебування в місті ІІІ Галицького корпусу Української галицької армії. Жінки допомагали у війську: виконували медично-санітарні обов’язки, працювали на телефонічних станціях і телеграфі, доставляли бандеролі, працювали у військових канцеляріях, готували їжу для військових тощо.
20 років керівництва «Союзом українок»
Довгий час на Стрийщині існувало кілька жіночих товариств, які працювали поокремо, але все змінив 1917-ий: саме тоді у Львові заснували «Союз українок». Уже в 1921 році філія «Союзу українок» з’явилася в Стрию. Керувала нею Марія Весоловська.
Весоловська відродила в Стрию традицію жіночого віча, яке колись започаткувала ще Наталя Кобринська. Наприклад, жіноче віче відбулося в листопаді 1925 року. Воно стало свідченням того, що жінки готові виходити за межі своїх ролей домашніх господинь і прагнуть долучатися до громадського життя.
Весоловська постійно заохочувала до організації освічених жінок. У 1927 році її обрали до Стрийської громадської ради. Жінка, яка не отримала навіть повної середньої освіти, успішно керувала жіночим рухом, організовувала безліч ремісничих та педагогічних курсів для жінок. Завдяки цим курсам у жінок з’явилася можливість працювати в захоронках (так називали дитячі садочки). Відкриття в селах дитсадків було необхідним рішенням, адже жінки мали, де залишити дітей, коли працювали на городах. До того ж там малечу виховували на національно-моральних засадах.
Проявила себе Весоловська і як справжня господиня. У 1927 році вона долучилася до організації виставки сільськогосподарських товарів. Тоді до Стрия з’їхалися люди з усіх-усюд, аби насолодитися вишивкою, різьбою, побачити добірне збіжжя, домашню худобу тощо. Місцева преса писала, що навіть було кілька гостей з-за кордону. Крім того, Марії вдалося відродити в Стрию Свято Матері.
У 1929 році помер Остап Весоловський у віці 57 років. Тоді їхній 13-річний син Богдан навчався в гімназії Стрия, а Ярема – у технічному університеті в місті-державі Данциг. Аби допомогти синам вибитися в люди, Марія упродовж трьох років заробляла кошти, готуючи їжу самотнім чоловікам. У цей час вона залишила посаду голови «Союзу українок», але через три роки повернулася. Їй вдалося ще багато чого зробити для організації, але не вдалося зберегти її під час Другої світової війни. Загалом Весоловська пробула на посаді голови організації 20 років.
Арешт і заслання
24 грудня 1940 року Весоловську арештували. Вона здогадувалася, що це може статися, однак все одно відмовилася емігрувати до синів за кордон. У своєму нарисі Євгенія Цісик, яка перебувала в стрийській тюрмі разом із Марією, згадувала, що Весоловську часто на допитах запитували про освіту. Коли вона відповідала, що не має середньої, слідчий відмовлявся в це вірити.
Важко було зрозуміти, як жінка, яка закінчила 7 класів, досягла таких висот. Однак у цьому велика заслуга її батька. Іван Охримович навчав своїх дітей самостійно, завжди заохочував їх до книги. Саме начитаність дала Марії змогу бути на рівні з тогочасними інтелігентами.
Крім того, Євгенія Цісик пригадувала про те, що Марія любила заявити слідчому, що має двох синів-захисників, коли той намагався її вдарити. Під час оглядів камер у неї часто забирали її альбоми, повні поезій.
Загалом допити в тюрмі Стрия протривали пів року, а вже в червні 1941 року її вивезли на Урал. Там п’ять років жінка пропрацювала в родині інженера. У Сибіру разом із Марією перебувала дружина одного з її братів Софія Охримович разом із сином Остапом.
Заслання підкосило здоров’я Весоловської. У 1946 році Остап Охримович привіз тітку Марію до Дрогобича. Там вона прожила ще два роки з родиною, поки не померла 24 липня 1948 року. Похована в Стрию.
З часу її перебування в Дрогобичі збереглися альбоми старих фотографій та записник, привезені Весоловською із Сибіру. Там можна знайти записи її віршів, а ще цитати деяких інших авторів. І кожен, хто огляне той записник, точно здивується, що він належить жінці без належної освіти та професії як такої.
Фото: Zbruc.eu
